Козятинська міська бібліотека

Леонтій Платонович Гук
ст. сержант, повний кавалер орденів Слави
1925 – 15.03.1945

Народився в 1925 р. В с. Красне Козятинського району. Закінчив Самгородоцьку середню школу. В п’ятнадцятирічному віці став очевидцем подій Великої Вітчизняної війни. В школі був допитливим, захоплювався математикою, літературою.Мріяв стати вчителем. Ріс сором’язливим і добрим хлопчиком. Любив тварин.

Юному патріоту довелося з вересня 1941 р.бути свідком окупації фашистами рідного села, коли було закрито школу, клуб перетворено в склад. 2 роки Леонтій жив на окупованій території, тричі переховувався від вивезення в Германію.

Після звільнення радянською армією рідного села, в березні 1944 р. Гука призивають до лав армії. Бойовий шлях розпочав орудійним номером у взводі 45 міліметрових пушок 449-го стрілецького полку 144 стрілецької дивізії.

Дивізія у складі військ ІІІ-го Білоруського фронту стояла на обороні під Вітебськом і водночас готувалась до наступу на Вітебсько-Оршанському напрямі. Наступ розпочався 23 червня. Наступного дня війська оволоділи Богушевськом, вийшли на оперативний простір і брали напрям на захід. 28 червня вони вже були на р. Березині. При форсуванні ріки, вийшов з строю наводчик, його замінив рядовий Гук. Ведучи прямий вогонь, він знищив декілька вогняних точок противника і в числі перших переправився на західний берег.

Після розгрому гітлерівців під Мінськом 144 стрілецька дивізія отримала нове завдання – наступати на Вільнюс. Ввечері 8 липня, тісно взаємодіючи з танкістами, підрозділи 449-го стрілецького полку ввірвались на товарну станцію, де накопичилось 8 ешелонів і понад десяток паротягів. Всю ніч йшов бій. Наші бійці безперервно стріляли по ешелонах, не даючи можливості їхати ворогу зі станції.

Леонтій Гук прямою на водкою підбив 3 паротяги і знищив більше десятка гітлерівців.. Потім були бої на проспекті Червоної Армії, вулиці Шопена. Ворог ввів в бій танкові частини. Бої за місто прийняли затяжний характер. За 5 днів орудієм, біля якого наводчиком був Леонтій Гук, знищено 4 бронетранспортери, близько десятка автомашин і багато фашистів.

13 липня війська 5 армії у складі 144 стрілецької дивізії в тісній взаємодії з танкістами завершили звільнення Вільнюса.

Сотні солдат та офіцерів були нагороджені орденами та медалями. Леонтій Гук наказом по дивізії нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.

Тривали запеклі бої на кордонах Східної Прусії. Надто жорстокий бій відбувся в прикордонному населеному пункті Жвиріждайчям. Ворог зосередив тут близько 30 танків, розпочав контратаку. Сержант Гук вирішив видвинути орудіє на пряму наводку. Було підбито танк і два бронетранспортери.

17 серпня дивізія вийшла на р. Шишупе, по котрій проходив кордон зі Східною Прусією. Ворог не рахуючись з втратами, кидався в запеклі контратаки. При відбиті їх Леонтій Гук знову відзначився, підбивши 2 танки і 1 бронетранспортер. За цей подвиг наказом по військам 5 Армії був нагороджений орденом Слави ІІ ступеня.

Наприкінці 1944 р. фронт наступав на східнопруському напрямі, тимчасово стабілізувався. Війська проводили перегрупування, запасалися боєприпасами, готувались до рішучого наступу Східної Прусії.

Наступ розпочався 13 січня 1945 р. Одного сніжного і туманного дня авіація не змогла підтримати наземні війська. Ця задача лягла на плечі артилеристів. Дивізія нанесла нищівний удар на пруське місто Гросс Скайсчиррен. Артилеристи на руках волокли свою сорокап’ятку, знищуючи на шляху ворожі вогневі точки.

При прориві оборони противника в районі села Кнаулякен 13-15 січня 1945 р. ст. сержант Леонтій Гук прямою наводкою знищив 3 кулеметні точки і підпалив один танк. За цей подвиг був нагороджений орденом Слави І ступеня.

Діючи південніше Кенігсберга, 144 стрілецька дивізія відбивала багаточисельні контратаки противника. 15 березня в бою за місто Крайцбург ст. сержант Гук героїчно загинув. В місцевій школі
№ 27 зібрано чимало матеріалів про героїчні подвиги нашого земляка. Похований у м. Клюгборк у Польщі.

Література про Л.П. Гука:

Андрєєв Г.І., Вакуров І.Д. Солдатска слава. – М.: Воєнвидав, 1976.- Кн.4. - С. 79-81.

Андрєєв Г. Вогненна юність // Жовтн. зорі.-1982.-8 трав.

Книга пам’яті України. Вінницька облсть.. Калинівський район; Козятинський район; Крижопільський район; Липовецький район. – К.: Наук. ред./ Гол. ред.колегії Кн. Пам’яті України при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана,1994.-Т.3. - С.515.

Гальчак С. Ступені мужності. Розповіді про вінничан – повних кавалерів орденів Слави.- Вінниця, 1995.-152 с. Із змісту: Стояв на смерть. - С. 50-53.