Козятинська міська бібліотека

Андрій Васильович Костюк
Герой Радянського Союзу
28.11.1920-4.07.2004

Народився майбутній герой в с.Гурівцях в багатодітній родині селян Василя Мартиновича та Марії Іванівни, зростав разом з 4 братами і 2 сестрами у голодні і тривожні 20-30 роки. Разом з молокомдбайливість, доброта – найважливіші людські якості. З дитинства мріяв стати військовим. Ще 5-кматері засвоїв, що працьовитість, відповідальність,взаєморозуміння, повага, самостійність, сміливість, ласником щиро заздрив військовим кавалеристам, котрі зупинялися на постій у селі.

Тоді і свідомо обрав свою долю. Закінчивши місцеву семирічку, пішов до Глухівецької десятирічки, яка розміщалася на відстані 3-х кілометрів від рідного села. Через цю довгу дорогу, якось холодної зимової пори, важко захворів. Діагноз «мокрий плеврит» став на перешкоді юнакові під час навчання в Ленінградському училищі. Хвороба заявила про себе після вступу хлопчини до учбового закладу. На цій підставі був комісований. Працював з вересня 1939 р. по червень 1941 р. техсекретарем при Козятинському райкомі партії.

Раптом розпочалася війна, як більшість молодих людей, попросився на фронт. Відмовили, зате доручили вивезти у тил до Ворошиловграда 700 юнаків допризовного віку. Після виконаного завдання знов звернувся до військкомату. Довелося схитрувати, сказав, що документи загублені, а хоче на фронт добровольцем. Юнака направляють до Дніпропетровського артучилища, але й тут дала знати застаріла хвороба. Довелося навчатися в шпитальному ліжку. На іспитах теорію здав на відмінно, а стрільба підвела. Завдяки практичним заняттям зі своїм земляком О. Махонком, опанував і цією наукою.

На фронт потрапив з червня 1942 р. Бойовий шлях розпочав під Москвою. Був учасником майже всіх головних битв – Сталінградської, Курської, воював в Білорусії, під Брянськом, дійшов до Берліна. З 1943 р. у складі знаменитого кавалерійського корпусу генерала Довлатова.

Навесні 1945 р. здійснив подвиг, відзначений високою урядовою нагородою. Кавалерійський полк, в якому воював наш земляк, перейшовши до оборони на рубежах південніше міста Ратуебура зав’язав жорстокі бої з частинами 2-х дивізій СС. Капітан Костюк отримав завдання мінометним вогнем своєї батареї не допустити виходу частини противника на Ратуебурське шосе. 1 та 2 лютого 1945 р. ворог десять разів кидався на ескадрони полку. Усі спроби ворожої піхоти – прорватися і зім’яти червоні ескадрони були відбиті точним, прицільним мінометним вогнем. Коли ж у батареї стали закінчуватись боєприпаси, комбат організував кругову оборону. Бійці з гвинтівок і автоматів розстрілювали фашистів. Нашого земляка контузило, але він зумів знайти сили підняти солдат в атаку. Зав’язався нерівний бій. В хід пішли ручні гранати. Ворог понісши значні втрати, відступив. Внаслідок жорстоких боїв, батарея Костюка знищила до 1000 гітлерівських солдат та офіцерів, взяла у полон 52 солдати і 2-х офіцерів. В боях за Штеттинський укріпрайон

6 березня 1945 р. наш безстрашний земляк з 2-ма розвідниками батареї і 6-ма шабельниками, потайки підкрались до дзоту, закидавши гранатами амбразуру. При особистій участі Костюка були блоковані і інші дзоти в укріплені довжиною близько півтора кілометри. Ще один з геройських вчинків Андрія Васильовича. 2 березня ворог під час відступу зайняв проміжний рубіж в районі східної станції Ойленбург. Капітан Костюк разом з 5-ма шабельниками ескадрону і 1 розвідником мінометної батареї непомітно пробралися на відстань 50 м до переднього краю противника. З криком «Ура» підняв бійців в атаку і в рукопашному бою переміг ворога, зайнявши траншеї, ввірвався на станцію Ойленбург.

За наказом Президії Верховної Ради від 31 травня 1945 р. командиру мінометної батареї 12 Гвардійського Червонопрапорного кавалерійського полку капітану Костюку Андрію Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу, крім цього почесного звання наш земляк нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Червоної Зірки та багатьма медалями.

З 1945 р. Андрій Васильович підполковник в запасі. Працював і жив у Вінниці. В 1950 р. закінчив Ленінградську школу МВС. До 1968 р. служив в органах МВС, пізніше – керівником військової підготовки і директором Вінницької школи № 2.

Ветерана відзначено, як відмінника народної освіти. В рідному селі Гурівцях ще зберігається домівка земляка – героя, де матуся співала своєму дитяті колискові. Похований у м. Вінниці.

Література про А. В. Костюка:

Сахневич Л. В атаках і рейдах // Жовтн.зорі.-1968.-26 черв.- 28 черв.

Сахневич Л. Доваторець // Комсом.плем’я.-1969.-27 лют.

Костюк А. Шлях відкрили // Жовтн.зорі.-1970.-16 черв.

Сахневич Л., Воронюк О. Сяйво золотих зірок. – Одеса: Маяк, 1970. -С. 274. Із змісту: Про А.В. Костюка.- С. 122-133.

Історія міст і сіл УРСР. В 26-ти т.– К.: Голов.ред. УРЕ, 1972.- С. 331.

Ільченко М. Нічний рейд // Віниц.правда.-1972.-1 берез.

Кузнецова А. Учителя – Герои Великой Отечественной войны.– М.,1974.- С. 80-96.

Демченко. За відвагу і мужність // Жовтн.зорі.-1981.- 9 трав.

Київський Є. І покликання і обов’язок // Комсом.плем’я.-1982.-13 листоп.

Сугак О. Любов перемагає все // Рад.освіта.-1983.-6 трав.

Костенчук О. Наш славний земляк // Жовтн.зорі.-1984.-9 трав.

Костюк Андрій Васильович // Рад.шк.-1985.-№ 5.- С. 11-12. Із змісту: Є фото.

Овеяные славой имена. Герои Советского Союза, уроженцы Винниччины.– Одеса: Маяк, 1989.-С. 220.

Петрівський С. Героїчне і педагогічне // RIA-Козятин.-1999.-16 груд.

Почесний громадянин Вінниці // Подолія.-2001.-1 січ.- С.7.

Демченко І. За відвагу і мужність // Вісн. Козятинщ.-2004.-28 січ.

Савченко С. Приємна новина застала у госпіталі // Сіл.вісті Вінниччини. -2004.-8 трав.

Зарицький П. На небосхилі пам’яті людської // Вісн.Козятинщ.-2004.-11 серп.

Легендарна родина // Вісн.Козятинщ.-2005.-6 лип.