Сьогодні, 210 років від дня народження ГАРРІЄТ ЕЛІЗАБЕТ БІЧЕР-СТОУ (1811-1896), американської письменниці.
Народилася Гаррієт 14 червня 1811 року в м. Лічфілді (штат Коннектикут) у родині пастора та релігійного діяча. Батько письменниці, Лиман Бічер, неодноразово приховував у себе в будинку втікачів-негрів. В сімї було сім братів, всі вони в той чи інший час займали міністерські пости. Старша сестра була організатором шкіл. Майбутня письменниця отримала добру освіту, що тоді було великою рідкістю для жінки. Після закінчення школи для дівчаток (директором якої була її старша сестра) Гаррієт залишилась там і тривалий час працювала вчителькою. В 1832 році вона разом з сестрою і батьком переїхала до Цинцинатті, де батько отримав пост керівника семінарії. Там Гаррієт познайомилася з літературними кругами міста. На одному із зібрань вона і зустріла свого майбутнього чоловіка з прізвищем Стоу, який працював професором богослов'я в семінарії. У 1836 році Гаррієт Бічер вийшла заміж. Чоловік підтримував літературні захоплення дружини.
«Хатина дядька Тома» - це широка картина рабовласницького побуту в південних штатах Америки: важке становище невільників, приголомшливі сцени торгівлі живим товаром, страждання матерів, що відриваються від своїх дітей, геройство чорних мучеників- все це захвилююче яскраво зображено автором. Роман пройнятий християнською мораллю. «Хатина дядька Тома» - пристрасний памфлет проти рабства, але поряд з різкою проповіддю проти нього в громадському плані - це спроба примирити рабів з рабовласниками.Для роману характерні як зачатки здорового соціального аналізу, так і моралістична сентиментальність. Письменниці було ясно, що рабство - тільки одна з форм експлуатації слабких сильними, що перемога мас неминуча. Але Бічер Стоухоче, щоб звільнення було досягнуто тільки мирним шляхом, за допомогою освіти і християнської проповіді.
У 1851 році роман почав друкуватися у вашингтонському тижневику «National Era», а в 1852 році був виданий. Вихід книги викликав великий суспільний резонанс - співчуття одних суспільних кіл і обурення інших.У перший же рік роман в Штатах розійшовся тиражем в 350 000 примірників, при цьому загальний тираж видань був 600000 примірників. Цей роман 35 разів видавався в Англії і був переведений на 20 іноземних мов. Українською його вперше видано 1918 року.
У рік видання роман був перероблений (не Бічер Стоу) в п'єсу.Інсценування книги мало величезний успіх (150 постановок підряд в Нью-Йорку). Театральні постановки «Хатини дядька Тома» не сходять зі сцени і до цьогочасу. Відслуживши свою громадську службу, книга стала улюбленим дитячим читанням.
Також роман ледь не увійшов до списку заборонених Ватиканом книг. Судовий процес по справі «Хатини дядька Тома» був початий в 1853 році за доносом інквізитора із Перуджі, який наполягав, що дана книга містить небезпечну «демагогію». Результатом процесу стало виправдання книги.
На території США на півдні від Пенсільванії роман був заборонений і в 1857 році громадянин штату Меріленд був засуджений до 10 років тюрми за те, що зберігав книгу «Хатина дядька Тома» в своєму домі. Існує легенда, згідно якої президент США Авраам Лінкольн під час зустрічі Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу сказав їй: « Ви - маленька жінка, яка написала книгу, що почала цю велику війну», - але достовірних підтверджень цьому немає.
Роман «Хатина дядька Тома» було багато разів екранізовано, але жоден відзнятий фільм не мав великого глядацького успіху.
В жовтні 2006 року в США була видана книга «101 сама впливова неіснуюча особистість» про літературних персонажів, які зіграли видатну роль в історії людства. Одинадцяте місце в цьому списку займає дядько Том.
Будинок в Брансуіці (штат Мен) де була написана книга знаходиться в списку найважливіших пам`яток США.
Літературну діяльність Гаррієт продовжувала до кінця життя, але більш пізнім книгам не було дано повторити успіху «Хатини дядька Тома». 1853 року у відповідь на численні напади реакційної преси Бічер Стоу опублікувала «Ключ до «Хатини дядька Тома» — публіцистичний коментар до роману.У наступному романі «Дред, повість про Прокляте Болото» (1856) соціальні питання поставлені гостріше, ніж у «Хатині дядька Тома», але художньо він набагато слабший. Великий резонанс викликала стаття Бічер Стоу «Справжня історія леді Байрон» (1860) про інтимне життя Байрона. Стаття викликала протести в США і Англії, але Гаррієт так і не змогла відстояти свою точку зору. Так що Бічер Стоу цілком можна назвати автором однієї книги.
У 1864 році Гаррієт переїхала в Харворд, де заснувала школу мистецтв (зараз – частина Харвордського університету).
У віці 85-ти років Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу померла в Харворді і похоронена на історичному цвинтарі а Академії Філліпса в Ендовері, Массачусетс.
Коментарi