Козятинська міська бібліотека

У місті залізничників промайнуло його дитинство та шкільні роки. До Другої світової війни закінчив індустріальний інститут, працював на швейній фабриці у Києві та на заводі хімічного машинобудування в Бердичеві.

У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. Потрапив у навчальний полк, працював інструктором з водіння танків. В роки Другої світової війни з червня 1941 року воював на 1-му Українському фронті.

У кінці січня — початку лютого 1945 року відзначився у боях за населені пункти Пробстфельде, Бухенау, а також на заодерському плацдармі північніще польського міста Ратибора. 30 січня 1945 року екіпаж його танку, вміло маневруючи на полі бою, знищив дві протитанкові гармати, чотири танки та декілька БТР ворога. Коли танк Шнейдермана було підбито, він став на чолі екіпажу іншого танку й продовжив бій.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування й проявлені при цьому мужність та героїзм молодшому лейтенанту Шнейдерману Михайлу Юхимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 7828).

У 1946 році звільнився в запас і повернувся в рідне місто, де його чекала трагічна новина – дружину і дитину, і майже всю рідню розстріляно в 1942 році. Поки Михайло воював, були страчені батько Хайм-Давід, вбита мародерами мати Героя Хава.

Морально травмований, він виїхав до міста Бердичева, де працював на заводі «Прогрес». В 50-х роках переїхав до Києва. Вдруге одружився, трудився у Державному проектному інституті легкої промисловості.

Помер 24 червня 1981 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці» (ділянка № 77).

У рідному місті — Козятині — на п'ятиповерхівці, що стоїть на місці будинку, в якому проживав Михайло Юхимович, встановлена меморіальна дошка. 28 квітня 2005 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Козятин».